“Легенда про маки” – вірш із першої поетичної збірки Людмили Коваль “Квітковий калейдоскоп мого краю”

Як червоні маки влітку
Розквітають на полях,
Я милуюсь тим видінням
В зачарованих очах.
Мов пташки крильми змахнули,
Й рости маків надихнули.
Вони ніжні й волохаті,
А листочки – мов голкаті.
Та голки ті не колючки,
То пушиночки – не злючки,
Виглядають гарно так
Й зветься квітка просто – МАК

Не так просто мак зоветься –
Слово «мама» відгукнеться.
І легенда каже так:
Місце там, де росте мак,
Матусенька потоптала,
Як від діток неслухняних
Рано-вранці утікала,
Бо не слухали вони.
І тудою, де втікала,
Стерня ноги обдирала,
І краплинки крові з ніжок
На стернинці залишала.
Її дітки доганяли,
Повернутися благали.
«Мам» – гукали вони так,
Й де гукали – виріс мак.

Кажуть, на полях мачинки –
То кровиночки – краплинки.
І тому не просто так
Червоненька квітка мак.
Квіточки хай виростають,
Літом поле прикрашають,
Мами діток не лишають,
Діточки слухняні будуть,
А легенду про ті маки
Хай ніколи не забудуть.

Людмила Коваль