“Смерічко, Смереко!” – вірш про красу природи

Старі верби полоскали
Свої віти в річці,
Тут і містечко знайдеться
Молодій смерічці.

Ой, смерічко, смереко
Не рости далеко,
Попий води з тої річки,
Де гуляв лелека.

Рости пишна та зелена
Смерічко, смереко
Рости в нас, на Україні,
А не десь далеко.

Прикрашай річки й ставочки,
Пий із них водицю.
Ми тобою пишаємось,
Так у нас годиться.

Людмила Коваль