Найвища цінність - це книга.
І в поетів, які вміють своїм словом заціловувати людські душі, книги ставатимуть не лише найвищою цінністю, а й неоціненним скарбом на багато поколінь.Мрію,щоб мої задуми та бажання здійснювалися.
Людмила Коваль
Людмила Коваль народилася в кінці листопада 1966 року на Поділлі в с.Пашуки Шепетівського району Хмельницької області в працьовитій родині, в якій виховувалося ще дві донечки.
Батьки вкладали в доньок всю свою любов і змалку привчали зростати працьовитими, щедрими, дружніми, добрими та привітними до людей. ЇЇ дитинство пройшло серед квітучих ланів, крутих пагорбів, широких ставків.
Людмила добре навчалася в школі, була скромною, акуратною, приймала актиану участь в житті школи та класу, була активним учасником обласних спортивних змагань по гандболу. ЇЇ друзями частіше були хлопці.
Після закінчення школи вона продовжила навчання і здобула педагогічну освіту.
Вже більше двадцяти пяти років проживає з сімєю в Житомирі , де виховує четверо своїх діток, має внучку. Писати вірші почала у 2010 році. Вірші їй ніби хтось нашіптує. В 2011р вийшла перша дитяча збірочка”Квітковий калейдоскоп мого краю” і після цього почали з’являтися нові збірки. Про свій життєвий шлях Людмила написала у вірші:
БІОГРАФІЯ МОГО ЖИТТЯ
Пройшло моє дитинство на Поділлі
Де трохи є долини і горбки
Там пасла я череду кожне літо
Й ловила рибу залюбки
Ходила я пшеничним й житнім полем,
Плела вінки з волошок й васильків
Іще , ходила мамі помагати
Полоть рядки довгенькі буряків.
З криниці я пила джерельну воду,
Ходила з татом я на сінокіс ,
Ще й досі , чую запах того сіна ,
Яке додому з поля тато віз.
Корову я доїти полюбляла,
Та не любила пити молока.
І виросла чомусь усім на диво ,
Така собі, сільська , а не міська.
Та доля поселила мене в місті,
Там – я родила четверо діток ,
Дві донечки і два синочки,
Як пташка діток-пташечок.
Нехай ростуть усім на радість
Це – найціннішеє багатство,
Що в нас є
Й благаю щовечора й щоранку,
Нехай усім нам сили Бог дає.
