Ой на Івана,та на Купала,
Сяє уся ніч,бо вона-жива,
Манить миттю-цвітом
Папороть в ліси,
Ми разом її зірвемо
В коханні краси.
Квіти з житечком уже
У вінки сплелись
Від гуляння гамір
Чути уже скрізь.
Приплела в віночок свій
Я любисточку,
Несу до ріки його,
Мов намистечко.
Ти пливи,віночку мій,
Пливи,не втопися,
Щасливая доленько,
Сьогодні усміхнися.
Людмила Коваль
2025 рік
Знов намисто одягла Червона калина, Грона соком налилися В них-сонця краплина...
Серед ніжних трав стрибає Коник-стрибунець, Не хвалько і не спортсмен він Просто-молодець...
Поховались під листочки Дуже хитрі огірочки. А як дощик їх полив, Ну, неначе справді вмив...
Ой, калюженько блискуча Маєш мілку глибину, А як гляну я на тебе То, здається, потону...
Було давненько це, не нині, Можливо, й бджілки були сині Медок збирали навесні І працювали ...
0 Коментарів