Вірш про бджолу із збірочки “До нас крокує в гості Зима та Миколай“:

Було давненько це, не нині,
Можливо, й бджілки були сині
Медок збирали навесні
І працювали день при дні.
Увесь медок всім дарували,
Навіть собі не залишали.

Та раптом сонце придивилось,
Й на бджілок золото полилось,
Й зявилась бджілка золота,
Немов, кульбабонька ота.

Оса, що поруч пролітала,
Й собі десь золота дістала.
І стала навіть, як ота
Трудяжка -бджілка золота.

Але вона не працьовита,
Не справжнім золотом облита,
Й тому не дивно всім, й мені,
Що бджілку люблять,
Осу – ні!

Людмила Коваль
Малюнок Віталія Коваля

Позначки: