Написати вірш мене надихнуло відео, яке розміщено на цій сторінці внизу.
В вагоні безліч пасажирів Згідно із купленим квитком, Зручненько сидячи куняли Раптом дідусь зайшов нишком Він не двома ходив ногами, Можна сказати, що трьома, В нього квиточок був без місця Вільного тут нажаль нема Пройшов дідусь уздовж вагону Шукав там людяність, авжеж, Зустрів лиш погляди холодні У думці: "Іх вже не знайдеш" Та раптом дівчина тихенько Із місцем маючи квиток, З сидіння тихо підвелася В горлі її стояв комок Сідайте, будьте так ласкаві, Бачу стояти важко вам Я з радістю тепленьке місце У цю хвилину вам віддам Дідусь спочатку здивувався І запитав: а як вона? Ніяковіть щоб не прийшлося, Сказала: місця теж нема Напевно хтось спізнивсь на поізд, А може - просто не прийшов Дідусь зрадів та посміхнувся Добре мабуть, що не прийшов Через хвилину запитання Знов з вуст дідуся полилось А скільки часу ій стояти, І куди іхати прийшлось? Дівчина лагідно всміхнулась, Годин із п‘ять, та то дарма Я молода, сил в мене більше Поруч стоятиму сама Поізд все їхав-їхав -їхав Годину, другу, може три Частина пасажирів спали, А контролер дививсь квитки Прийшлася черга до дідуся, Квиток без місця предявив, Дівчина свій квиток дістала В нім номер місця аж світив Добра й хороша ти людина Її контролер похвалив У вагоні ішім місце вільне Посмішкою наголосив Речі бери і на те місце Тебе я радо відведу, З полиці милиці дістала Їі побачив він біду Хоч важко їй прийшлось стояти Боліли ноги в неї теж Лиш їй одній дано відчути Біль дідусяі і вік, авжеж У пасажирів що не спали Взяв подив, сором, гіркий біль, І розуміння наздогнало Ось в чому справа в чому сіль Мораль історіі цієі Є достименно лиш одна - Сповна ділитись лише можеш У чім нужду маєш сама Я вас попрошу всіх відразу Сійте любов скрізь залюбки: Дорослі юні та старенькі Ну і звичайно малюки Добро творімо бездоганно, Повсюди, де застане вас, Щоб не прийшлося червоніти Коли спізнились і не час
Людмила Коваль
лютий 2023 рік
