Вірш про доброту

від | 7 Січня 2015 | Вірші про маму та рідних | 0 коментарів

Вірш про доброту Людмила Коваль

Панує всюди доброта
В зелененькій травинці
В веселці й дощику вона
У сонечку й травинці

У білокорих берізок
У їх сережках й листі
Ти придивись, ще є вона
В калиновім намисті

Й поміж людей є доброта
Та так її замало
Чи загубилась десь вона?
Чи вітром поламало?

Мов квіти в лузі, хай добро
Поміж людей розквітне,
А усмішка із їх вуст
Повік нехай не зникне.

Людмила Коваль

0 Коментарів

Надіслати Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ще почитайте з категорії: Вірші про маму та рідних