Настане мир, коли бузки розквітнуть, Сказала мені дівчинка у сні. Дай Бог, щоб сон мій був пророчий, Для всієї України навесні. Вона прийшла усміхнена, щаслива, З гіллячкою бузочку у руці. У посмішці світитись оченята, Здавалось, що лилися промінці. Молімося і вірим, українці! В мій коротенький і пророчий сон. Нехай всі війни в світі помирають Серця хай б’ются з миром в унісон!
Людмила Коваль
2022 рік
В мого народу-роду мова, Від прадідів, дідів, батьків, Плекаймо її з роду і до роду, Ніхто переспівать щоб не зумів...
Я щодня благаю Бога, В Богородиці молю, Знайти шлях до перемоги Для країни, що люблю...
Прошу любі українці І великі, і малі, Назавжди не утікайте З найріднішої землі...
В вишиванках маки та калина Гладдю прилягли на полотно. Це мої святії обереги Із покон віків давним-давно...
Найсвятіша земля - українська, Є степи в ній, гаї і ліси, Для нас Бог її оберігає, І дарує для щастя й краси...
Чому ми народились в Україні? Чом саме тут, та на оцій землі , Чому це птахи гнізда тут звивають, З країв далеких ,чом летять малі...
Я сьогодні зранку Вдягну вишиванку, Червоне намисто Й спідницю барвисту. Чоловікові й синам – вишиті сорочки...
0 Коментарів