Чому ми народились в Україні?
Чом саме тут, та на оцій землі?
Чому це птахи гнізда тут звивають?
З країв далеких, чом летять малі?Чому ми народились в Україні?
Серед вишневих й яблучних садів,
Що цвітом обливаються щовесни
Й плодами стигнуть до медів.Не знаю, хто секрет для нас відкриє,
Чому ми народились саме тут.
Ми б у маленької пташини запитали –
Та мовоньки її нам не збагнуть.А може тут місцина краща в світі?
І відчувають пташечки малі,
Тому й летять, хоч мають перепони,
Саме сюди-до рідної землі.Настане час, птахи з крильми й безкрилі
Повернуться назавжди з чужих місць,
Тоді і пісню разом заспівають,
Землі енергію відчують й її міць!
Читаючи слова вірша, який мені був нашіптаний дивною силою ще років три назад, сьогодні можна сказати, що вони були пророчими.
Але при написанні вірша в моїй уяві поставала Україна, яка вже твердо стала на ноги, якій всі дивуються і одночасно заздрять, яка вже процвітає в усіх сферах життя і багатьом українцям, які полетіли за різних обставин в “далекі краї”, так захочеться повернутися до рідного краю, квітучого раю і пишатися, що народилися в Україні.
І сьогодні, при такому збігу обставин у цілому світі, спостерігаючи, як українці мчать додому напевно швидше за птахів та ще й весною, я в глибині душі твердо вірю, що мине оце всесвітнє лихо і, нарешті, кожен глибоко задумається, як зберегти Землю. Лише тоді почнуть з видимою силою проростати всі зерна розквіту України. Як хочеться, щоб українці створили справжній рай, жили в розквіті на диво цілому світу, і де б вони не були, їм завжди хотілося лише сюди, на Україну.
З вірою лише в найкраще
Людмила Коваль
